3727295
Вхід

Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

готелі, ресторани, магазини, послуги, санаторії, озера, гори

Жовківський замок

Замок

Західний регіон

м.Жовква
Львівська область

Закладений засновником Жовкви С. Жолкевським у 1594 р., будувався до 1606 р. Павлом Щасливим. Також відомо, що на запрошення С. Жолкевського тут працювали такі відомі архітектори як Амброзій Прихильний, Павло Римлянин, Петро Бебер.

Чотирикутна будова з вежами на кутах, оточений ровом із водою не тільки зовні, а й зі сторони міста, замок був добре захищений від ворожих нападів. Проте, сучасний вигляд не відповідає давньому  не має колон, арок, вишуканих скульптур, рову, що доходив в ширині до 17 метрів, та й сам замок просів в землю на 6-7 метрів.

На другому поверсі знаходилася «татарня» чи  в'язниця, в яку скидали бранців-татар. Їх потім використовували для побудови міста і, фактично, вони були рабами. На верхньому ярусі вежі зберігалися замкові архіви.

На фасаді замку були статуї перших чотирьох власників Жовкви: Жолкевських, Давидовичів, Собєських, Радзивіллів. У подвір'ї знаходиться будинок, у якому жили власники міста. Фронтальне крило служило арсеналом, конюшнею і житлом для солдат і прислуги. При конюшні знаходився каретний двір, а при арсеналі — кузня. Східне крило було житлом для численних гостей замку. В західному знаходилися замкові кухні, пекарні, комори. Перед цим крилом дубовим водогоном витікала в корито джерельна вода. У південному, палацовому корпусі, містилися приватні покої власника замку, скарбниця, парадні зали для офіційних прийомів. До них, на другий поверх, вели парадні сходи. Також до покоїв власника примикала каплиця, зведена 1640.

У кінці XVII cтолітті замок стає резиденцією Яна ІІІ Собеського, що зумовлює оздоблення та збагачення будівлі. Трофеї, привезені з походів, поповнюють мистецьку колекцію, бібліотеку, збірку зброї. Саме у замку у 1676 р. Ян ІІІ Собеський отримував привітання з нагоди перемоги над турками під Віднем.

При кінці XVIII столітті замок продають на аукціоні. Один із власників розбирає будівлі замку — не вціліли ні парадні сходи зі статуями власників, ні каплиця, ні західна вежа. Протягом XIX—XX століть тут містилися уряди міста і повіту, гімназія. У 1915 замок був спалений російськими військами. Відбудова розпочалася у 1928, тривала до 1931, продовжувалася в 1935, але повністю не завершилася.

На території та у приміщеннях замку зараз діє музей, нещодавно створений Туристичний інформаційний центр.

Як відомо, замок і місто Жовкву на переломі XVI–XVII ст. заснував на землях села Винники гетьман Станіслав Жулкевський. Гетьман – видатна особистість у польській історії. Брав участь чи не у всіх війнах свого часу. Наприкінці життя зробив велику кар’єру, обіймав високі посади: великого коронного гетьмана, канцлера і був правою рукою короля. У світову історію увійшов як переможець в битві під Клушином, де в 1610 році розбив московські війська, полонив знятого з престолу царя Василя Шуйського, вивіз його спочатку до Жовкви, а потім до Варшави.

У часи, коли зводили замок і будували місто, гетьман постійно був у походах і лише гостем у Жовкві. Виконуючи побажання гетьмана, брала участь у спорудженні замку й міста його дружина Регіна Жулкевська із Гербуртів.

Одружився Станіслав Жулкевський пізно - в 42 роки, невдовзі після смерті батька, який був проти незнатного шлюбу. Той невеликий посаг, 5000 злотих, що принесла йому Регіна, відписав їй, додавши половину своїх маєтків. Незважаючи на різницю у віці – 19 років, шлюб був вдалим. Подружжя пов’язували глибокі почуття, про що свідчать численні листи Жулкевського до дружини і його заповіти.

У Жолкевських було троє дітей. Молодша дочка Катерина вийшла заміж за гетьмана Конецпольського і померла при пологах. Старшу доньку, 15-річну красуню Софію, видали заміж за руського воєводу Івана Даниловича, власника Олеського замку, куди після весілля переїхала Софія. Існує версія, що разом з нею до Олеська переїхав і Михайло Хмельницький, який завдяки Іванові Даниловичу зробив кар’єру, став корсунським підстаростою. Отримав у власність хутір Суботів, але то вже інша історія.

Вся увага Жулкевських була зосереджена на вихованні сина Івана, на майбутнє якого покладали великі надії. Вчитися його відправили до Академії Замойського. Станіслав Жулкевський, маючи неабиякий педагогічний талант, навчав сина не шкодувати крові і здоров’я для добра Вітчизни. Регіна Жулкевська теж звертала велику увагу на лицарське виховання сина, була суворою і вимогливою. Коли той був в обозі і просився продовжити науку, писала, що лише лицарські справи можуть чогось навчити.

А тим часом, почастішали спустошливі напади татар. Було винищено величезну кількість міст і сіл, тисячі людей забрано в неволю. Магнати почали нарікати на гетьмана, якому король доручив охороняти південні кордони, грозилися відібрати маєтки і булаву. Станіслав Жулкевський, маючи вже 73 роки, почав готуватися до походу і без підтримки короля мусив воювати. Військові загони формувала родина і приятелі Жулкевського. Регіна листом звернулася до свого родича Замойського з просьбою допомогти в часи небезпеки. Зять Іван Данилович виділив озброєний загін. З Чигирина прибув осадник Михайло Хмельницький із сином Богданом.

Коли гетьманша виряджала із замку свого немолодого вже чоловіка і сина на війну, за одними джерелами, налетіла буря, за іншими - пролітала комета, що було поганою прикметою. З їх від’їздом у замку запанувала велика тиша. Молилася Регіна за двох своїх найдорожчих людей, молилися її донька Софія і внучка Теофілія. А попереду на них чекали трагічні події.

У Жовкві було вже збудовано замок, колегіату-костел св. Лаврентія, школу, шпиталь, притулок для старців, аптеку, броварню, солодовню, кам’яниці. Було закладено звіринець. Добудовували міські мури, поставили брами. Замок і місто успадкувала донька Жулкевських - Софія Данилович. Іван Данилович займався більше справами Олеського замку, а Софія з великою енергією і наполегливістю вирішувала справи Жовкви, опікувалася Жовківським замком.

Замок часів Жулкевських - це велика квадратна споруда з дитинцем посередині. На кутах стояли башти з прикрашеними золотом шоломами. Головний в’їзд до замку був з боку ринку через звідний міст над ровом. В’їзна брама була гарно оздоблена, з гербом Жулкевських на червоному мармурі. Південне крило замку служило великопанською резиденцією і було прикрашено колонним портиком зі сходами. По всій ширині крила містилася велика гетьманська зала, свідок урочистих подій і забав. Замок був оздоблений відповідно до смаків того часу: камінні підлоги і каміни, стіни, оббиті шкурами або шпалерами, багато цінних меблів, предметів мистецтва, бібліотека. При Софії Данилович було завершено обмурування міста, почали насипати вали. Її діяльність засвідчують щорічні, протягом 10 років, листи до магістрату. Саме завдяки старанням Софії було виготовлено і встановлено надгробні пам’ятники Жолкевським із червоного мармуру: батькам Станіславові і Регіні, брату Яну у Жовківській колегіаті. Недовго потім було місто у володінні сина Софії - Станіслава, який наклав головою у татарського хана Кантимира. Тіло його було викуплено і поховано в колегіаті.

Місто і замок переходять у власність до дочки Софії – Теофілії Собєської з родини Собєських. Собєські із Золочева переїхали на постійне проживання до Жовкви. Тут минало дитинство їх синів Марка і Яна, майбутнього короля Польщі. Якуб Собєський, чоловік Теофілії, займався містом, надав права цехам і отримав підтвердження цих прав королем Владиславом ІV. І коли в 1646 році він раптово помер, то Теофілія почала керувати справами міста. Протягом 20 років вона виконувала ці обов’язки, присвятила себе турботі про добро Жовкви. Доля цієї жінки теж трагічна. У битві під Батогом загинув син Марко. На пам’ять про сина Теофілія здійснює фундацію мурованого костелу і монастиря, за короткий термін у 1655 році завершує будівництво і під вівтарем хоронить його останки.

Після смерті Теофілії в 1661 році маєтки і Жулкевських, і Даниловичів переходять до її сина Яна Собєського. Після того як Яна Собєського на сеймі обрали королем, поновлюється і за допомогою італійських і французьких майстрів перетворюється на розкішну королівську резиденцію замок у Жовкві. Поруч із замком Ян Собєський закладає сад з великими квітниками, посеред ставу розміщує лазні як окремі павільйони. На Гараї будує мисливський палацик у вигляді триповерхової вежі, звідки відкривалася чудова панорама Жовкви, і розплановує на горі модринові, каштанові і липові алеї, які, до речі, збереглися до нашого часу. Мабуть, король прикрашає замок і околиці не тільки для власного задоволення, а й щоб догодити дружині, королеві-француженці Марії Казимирі, коханій Марисеньці. Зразу після шлюбу досить довго вона жила в Парижі, де народила першого сина - Якуба-Людвіка. Потім Жовква стала місцем її частого перебування.

Жовква часів короля Яна ІІІ Собєського досягла свого найвищого розквіту. Король багато корисного зробив для міста. Надав притулок домініканкам, які прибули з Кам’янця-Подільського, і побудував на галицькому передмісті для них монастир. Був фундатором церкви Василіанського монастиря, куди спровадив мощі Івана Сучавського, видав привілей на будівництво нової синагоги і єврейської друкарні. На будівництві міської ратуші працював його архітектор Петро Бебер. Жовква часів короля Яна ІІІ Собєського була центром суспільного життя Польщі. У жовківській колегіаті він приймав послів від монархів Людовика IV і Кароля ІІ з привітанням з нагоди вступу на трон. А пізніше, коли повернувся з перемогою з битви над турками під Віднем, в колегіаті папський нунцій вручив йому меч, освячений Папою Іннокентієм ІV. У 1693 році останній раз, вже хворим, король був у Жовкві 10 місяців. У замку в той час відбулися заручини його дочки Терези Кунегунди з баварським князем Максиміліаном.

Після смерті короля ніхто із синів не сів на трон. Королева Марія-Казимира, не поділивши маєтків із синами, виступила на сеймі і закликала не обирати нікого з них королем. Свій вік вона доживала у замку Блуа під Парижем. Королевичі останні роки життя провели у Жовкві. Спочатку в замку поселився Костянтин з дружиною Марією-Йосифою де Вессель. Вони дбайливо опікувалися замком і старалися зберегти все так, як було за життя славетних предків. Після смерті чоловіка вдова ще два роки жила в замку і потім виїхала з Жовкви, а маєтки перейшли у власність старшого сина короля – Якуба.

Марія-Йосифа де Вессель залишила цікаві спогади про замок початку XVIII ст. До того часу збереглася спальня Станіслава Жулкевського. Над простим, без прикрас, ліжком висіла ікона Божої Матері Ченстоховської, збоку ікони - порубаний і скривавлений плащ гетьмана, меч з рукояткою, оздобленою дорогоцінними каменями, булава, подарована Папою за заслуги в обороні християнської цивілізації. Постійно горіла позолочена лампа, яка служила гетьманові під час військових походів і поставлена тут вдовою. У спальні короля Яна ІІІ Собєського стояло низьке залізне ліжко, покрите багатою турецькою тканиною, почорнілий стіл, на якому було розкладено книги латинських і грецьких філософів, на стінах розвішана дорога рідкісна зброя.

Останньою власницею замку і міста із Собєських була дочка Якуба – Марія-Кароліна де Буйлон в 1738-1740 рр. Залишила по собі добру пам’ять: після пожежі відбудувала Домініканський костел і двори передмістя. Перед смертю продала Михайлові Казимиру Радзивіллу всі володіння: 11 міст і 140 сіл. Радзивілл влаштував їй пишний похорон у Варшаві, а серце Марії-Кароліни було захоронено у Жовківській колегіаті. Відтоді минуло 260 років. Незважаючи на руйнування часом і людьми, Жовківський замок вцілів. І, звичайно, потребує великих зусиль і коштів для відновлення. Цікаво, що якоюсь мірою повторюється історія. У травні виповниться рік, як у замку, в колишньому палаці, почали створювати історико-художній музей, філію Львівської галереї мистецтв. І завідувачка відділу галереї Софія Каськун взяла на свої плечі турботу про відновлення стародавньої пам’ятки. У першій відремонтованій залі вона презентувала виставку відреставрованих ікон із жовківських церков, пізніше - художній вернісаж, фотовиставку В.Поповського, виставку акварелей і графіки О.Опанащук. Друга велика зала, колишні апартаменти короля, чекає на кошти для реставрації.

Фотогалерея

Брама

Брама

 
Брама

Брама

 
Каплиця

Каплиця

 
002

002

 
003

003

 
004

004

 
005

005

 
006

006

 
007

007

 
015

015

 
017

017

 
018

018

 
 
 
Lázně | Profi.cz | Hledej ubytování | auto profi | Ukraina Travel | Menu4u
Інформаційна система As4u © 2000-2023
load