3738594
Вхід

Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

готелі, ресторани, магазини, послуги, санаторії, озера, гори

Гамаліївський (Харлампіївський) монастир

Гамаліївський Харлампіївський монастир

Північний регіон

Сумська область

ГАМАЛІЇВСЬКИЙ (ХАРЛАМШЇВ) МОНАСТИР, поч. XVIII ст. Заснований 1702 як скит. Незабаром було споруджено камінну церкву Харлампія. У XVIII ст. монастир двічі горів і відновлювався. Центром ансамблю є собор Різдва Богородиці, шестистовпний. Церква загального типу, прямокутна в плані. У першому ярусі — головний вхід до монастиря. Пам'ятка позначена суворістю. В архітектурній спадщині України подібний ансамбль не зустрічається.

Історія монастиря пов'язана з діяльністю козацької еліти часів занепаду Гетманщини після Полтавської катастрофи в 1709 р.

У 1702 р. на кошти Антона Гамалій в слободі Гамаліївка була побудована дерев'яна церква Св. Харлампа. Навколо неї відразу ж виникла Харлампієва пустинь – невеликий жіночий монастир. У 1713 р. клопотом гетьманши Насті Ськоропадської скит перетворений на повноцінний жіночий монастир з відповідними правами. У 1714 р. гетьман Іван Скоропадський проголосив себе титарем, тобто покровителем монастиря. На його засоби почалося кам'яне будівництво, якому гетьман надавав велике значення, тому що це повинен був стати його фамільним монастирем. Зразком став Спасо-Преображенский монастир в Новгород-Сіверську.

У монастирі були побудовані також гетьманські будинки, в яких іноді жив з сім'єю сам Скоропадский, а після його смерті – вдова Анастасія Марківна. Гетьман помер в 1722 р., не встигнувши завершити будівництво всіх монастирських споруд. Його поховали в склепі Харлампієвськой кам'яної церкви, яку на той час вже освятили. У самій церкві була білокам'яна різьблена плита з написом: «Зді опочивает тілом раб Божий Иоанн Скоропадский войск запорожских гетман, сей обители фундатор, преставися в Глухові року 1722 місяця іюля третього дня". Анастасія Ськоропадська, померла в 1729 р. і була похована поряд з чоловіком. Її могила відмічена такою ж різьбленою плитою. У заповіті гетьманша розпорядилася перетворити монастир з жіночого на чоловічій, що і було виконано в 1733 р., сюди перевели ченців з Мутинського монастиря, що біля Кролевця. Першим ігуменом став Герман Конашевич (Кононович). Він і завершив будівництво всіх кам'яних споруд.

У XVIII ст. монастир зазнавав неодноразових спустошеннь і руйнуваннь в результаті пожеж і адміністративних дій російської влади. Незважаючи на руйнування і перебудови, оборонні споруди монастиря непогано збереглися до 1960-х років.

До монастирського ансамблю належать шестиколонний Собор Різдва Богородиці (1714—1735 рр.), Харлампіївська тепла церква (1714 р.), корпус келій (1714—1834 рр.). На території монастиря також зберігаються білокам'яні надгробки гетьмана Івана Скоропадського та його дружини.

Архітектурна спадщина України не має аналогів ансамблю Гамаліївського монастиря.

У 1920-х роках монастир закрили і він почав потроху руйнуватися. Харлампіївська тепла церква лишалася парафіяльною для села Гамаліївки, у монастирських келіях жили люди. З 1956 року Гамаліївський монастир оголошено пам'яткою архітектури республіканського значення. 1962 року Сумський облвиконком передав монастир Міністерству внутрішніх справ, яке переобладнало його під місця ув'язнення суворого режиму

Мешканці Гамаліївки неодноразово ставили питання про відселення "зони" і передачу монастирської території з собором і теплою церквою релігійній громаді села.

 
load