3738594
Вхід

Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

готелі, ресторани, магазини, послуги, санаторії, озера, гори

Монастир Покрови Божої Матері у Харькові

Східний регіон

Харківська обл

Покрови Божої Матері монастир – це давня споруда Харкова. Храм побудовано у 1689 р. (висота 45 м, двоярусний, у нижньому ярусі – зимова Хрестовоздвиженська церква, висота 6 м, а у верхньому – літня Покровська).

 Храм повторює розміри та форми давніх дерев`яних церков тутешнього краю – Слобожанщини, є типовою трибанною українською церквою, але кам’яною, з елементами російської архітектури в зовнішньому оздобленні. На заході храму побудована водночас з ним кам`яна чотириярусна дзвіниця, що має вигляд оборонної вежі та входила у систему укріплень Харківської фортеці. Обитель при храмі заснована у 1726 р. Тоді ж сюди з Білгорода перевели діючу там з 1721 р. Слов`яно-греко-латинську школу та перетворили її на Харківський колегіум, що був визначним центром освіти Слобідської України до початку XIX ст. Звідси вийшло багато видатних духовних і світських діячів свого часу. У 1786 р. до монастиря перенесли шановану на Харківщині чудотворну Озерянську ікону Божої Матері, що спочатку була в Озерянській пустині, а потім у Куряжській обителі.
У 1799 р. Харків став єпархіальним містом, і обитель перетворили на архієрейський будинок. З цього часу до 1846 р. Покровський собор був кафедральним храмом міста.
У 1820-1826 рр. в монастирі на північ від престольної церкви будується архієрейський будинок у стилі класицизму (з 1920 р. тут розміщується Харківський історичний музей).
У 1835-1840 рр. владикою архієрейського будинку був святитель Мелетій (Леонтович;помер у 1840 р.). У 1948 р. його мощі було перенесено з гробниці з обителі до Харківського кафедрального Благовіщенського собору.
У 1896 р. на південь від Покровського собору побудовано храм базиліканського типу в ім`я Озерянської ікони Божої Матері.
У 20-х рр. XX ст. монастир ліквідували. У 1990 р. Покровський храм відродився як парафія, у 1991 р. при ньому відтворено і монастир. В одному кварталі з обителлю знаходиться Харківське єпархіальне управління.
Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці. Його будівництво тривало майже 20 років й було завершено у 1901 р. Завдяки таланту архітектора Михайла Ловцова, його геніальне творіння, що постало в центрі Харкова на правому березі р. Лопань, зуміло в собі органічно поєднати фантастичну строкатість східної архітектури з витонченою елегантністю готичного Заходу. Для свого часу Благовіщенський собор став чи не найвдалішим прикладом синтезу різних напрямів у архітектурних стилях. Його оригінальний силует вніс свій неповторний колорит у центральну забудову Харкова.
Не менш привабливим є й інтер'єр храму. Його стіни та купол прикрашено розписами, виконаними харківськими та московськими художниками. Основні іконографічні мотиви бралися з Володимирського собору в Києві та московського Храму Христа Спасителя. Як елемент готичного оздоблення можна навести вітражі на вікнах собору, де зображено святителів і преподобних, особливо шанованих на Слобожанщині.
Тут знаходяться мощі Мелетія Леонтовича, архієпископа Харківського та священомученика Олександра. Із середини минулого століття в Благовіщенському соборі почивають мощі видатного церковного діяча XVI-XVII ст. святителя Афанасія, патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця. Свого часу цей архіпастир відійшов до Бога в Лубенському монастирі поблизу Полтави, де і був похований. Це єдиний канонізований Константинопольський святитель, який знайшов упокоєння на наших землях.
Страшні комуністичні часи оминули цю святиню, але в 1930-х рр. Благовіщенський собор все ж таки було закрито. Хоча нова влада і обіцяла використовувати його для культурних цілей, проте через деякий час на території храму було влаштовано конюшню, а в підвальних приміщеннях собору – функціонував склад нафтопродуктів. Навіть після відкриття храму в 1943 р., до 1960-х рр. його цокольну частину займала фруктова база місцевого облвиконкому. Після виведення бази зі стін святині, на її місці було освячено підвальний храм.
Страшне випробування випало на долю собору влітку 1997 р. Невідомі зловмисники підпалили верхівку його дзвіниці. У результаті пожежі тоді згоріла верхня частина дзвіниці, а хрест упав на землю. Але, на щастя, сам собор не постраждав, як не постраждав і ніхто з людей. І сьогодні архітектурний комплекс Благовіщенського собору, як і сотню років тому, дивує кожного своєю свіжістю та красою.

 
load