3738594
Вхід

Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

готелі, ресторани, магазини, послуги, санаторії, озера, гори

Ужанський національний природний парк

Ужанський національний природний парк

Західний регіон

смт. Великий Березний, вул. Незалежності, 7
Закарпатська область

Fax: +380 313 521 037
E-mail: uzhanskij@gmail.com
Web: unpp.com.ua

Ужанський національний природний парк розташований у гірському масиві Східних Карпат є невід'ємною складовою частиною єдиного у світі тристороннього польсько-словацько-українського Міжнародного біосферного заповідника "Східні Карпати", що підтверджується сертифікатом ЮНЕСКО. Загальна площа парку - 39, 2 тис. гектари; довжина - 45 км; ширина - 3-18 км. Розташований Ужанський національний парк у верхньому рукаві ріки Уж. Створено парк у 1999 р. на базі ландшафтного парку "Стужиця" Указом Президента України.

Національний парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Східних Бескид.

Загальна площа парку становить 39159,3 га, з яких 14904,6 га надані йому в постійне користування. У парку працюють 100 чоловік, з них у науковому підрозділі - 5, у службі охорони - 70 осіб.

За схемою фізико-географічного районування України його територія знаходиться у межах двох областей - Водороздільно-Верховинської та Полонинсько-Чорногірської. За характером рельєфу це гірський район з невисокими хребтами, що здіймаються в середньому до 1000м н.р.м., і схилами, крутизна яких рідко перевищує 30О. Основні вершини на території парку - г.Кременець (1214 м), г.Мала Равка (1303 м), г.Канчова (1111 м), г.Розсипанець (1107 м), г.Кінчик (1251 м), г.Ополонок (1133 м). Складена ця територія осадовими породами крейдового та палеогенового віків, представленими переважно вапнистим пісковиковим флішем. На схилах цих та інших гір щороку спостерігаються зсуви і селі.

Клімат території парку м'який, помірно теплий і вологий, але зими тут дещо холодніші, ніж в інших районах Карпат. Середня температура січня становить -6°С, липня - +15,6-18,0°С, при середньорічній максимальній температурі - +30°С і мінімальній - -31°С. Опадів тут випадає 800-1100 мм на рік, що сприяє формуванню досить густої гідрографічної мережі, яка численними дрібними потічками розсікає навколишні хребти. Середня висота снігового покриву становить близько 30 см. У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові ґрунти різного ступеня оглеєності, по річкових долинах - лучно-глейові ґрунти.

Природні умови парку сприяють формуванню своєрідної і багатої флори, фауни і рослинності, краса величі і первинності яких вражає. Її не побачиш на сусідніх довколишній землях, навіть на словацькій і польській стороні. Ці скарби природи є нашою національною гордістю.

На території національного парку до висоти 1200 м над рівнем моря переважають букові, буково-ялицеві й інші ліси за участю бука. Лісостани букових лісів у добре збережених угрупованнях звичайно різновікові й мають 2-3 яруси. Бук у віці 60-70 років досягає висоти 18-20 м. У межах висот 800-1200 м н.р.м. в деяких урочищах, здебільшого грубощебенистих осипищах на схилах південної експозиції, формуються яворово-букові ліси. Тут висота бука може досягати 25 м. На незначних площах збереглися ялицево-букові ліси. Особливий інтерес становлять ділянки цих лісів в урочищах Явірник та Стужиця. Остання була заповідана ще у 1912 року для охорони букових та ялицево-букових пралісів на верхній межі лісу, а в 1932 році чеськими вченими у цих лісах були закладені лісові моніторингові ділянки.

Ялицево-букові праліси є оригінальними за ценотичною та фітогеографічною структурою, рідкісними в цілому для Центральної Європи. Серед стиглих і перестиглих деревостанів букових лісів наявні рідкісні угруповання бучин з домінуванням живокоста серцевидного, які тут знаходяться на східній межі свого поширення, лісів з домінуванням у наземному трав'яному покриві черемші. Рідкісними лісами для Карпат також є яворові бучини та букові яворини, які далі на захід трапляються фрагментарно. У нижніх частинах схилів гір Равка, Кременець та Черемха формуються малопоширені бучини з домінуванням у трав'яно-чагарничковому ярусі костриці найвищої. До Зеленої книги України віднесено близько 20 лісових асоціацій.

У діапазоні висот 1200-1260 м н.р.м. верхніх частин схилів гори Велика Равка сформувалася перехідна від лісової до безлісої смуга рослинності криволісся бука з домішкою горобини та участю явора. У цьому криволіссі малина утворює густий, часто непрохідний підлісок. А у межах висот 1200 - 1300 м. н.р.м. на схилах гір Мала Равка, Розсипанець, Прикрий поширені зарості душекії зеленої, які, то смугами, то острівцями чергуються з субалпійським крупнотрав'ям.

Загалом флора території національного парку налічує близько1500 видів рослин: 782 види судинних рослин, 312 лишайників, 146 мохоподібних, 165 водоростей. Тут зростає також 66 грибів.

Із них 43 види рослин, в тому числі, близько 20 видів орхідних, занесено до Червоної книги України. На особливу увагу заслуговують південно-східнокарпатські ендемічні види, які зростають лише в Південних і Східних Карпатах і далі на захід не поширюються. Це, зокрема, такі види, як смілка сумнівна, жовтець карпатський, бузок східнокарпатський, фітеума Вагнера. На території парку має поширення також західнокарпатський ендем - грястиця словацька. Це єдине місцезростання виду в Українських Карпатах. Загалом тут відмічено зростання 22 ендемічних видів рослин. У флорі парку зберігся і ряд третинних видів. Це - лунарія оживаюча, листовик сколопендровий, цибуля ведмежа, астранція велика та інші.

Тваринний світ території національного парку є типовим для Східних Карпат. Для його лісових екосистем характерними є такі види як олень карпатський, козуля, кабан дикий, борсук, ласка, куниця лісова, заєць-русак, лисиця та ін. Рідкісними стали бурозубка альпійська, підковоніс малий, борсук, кіт лісовий, рись звичайна, ведмідь бурий. До рідкісних видів земноводних відносяться тритони гірський та карпатський, ропуха сіра, жаба гостроморда, балканська. Рідкісними видами рептилій є полоз лісовий, гадюка звичайна, саламандра.

Багатою є орнітофауна національного парку, яка налічує 85 видів. Тут поширені сокіл-сапсан, сова сіра, довгохвоста, бородата, дятли, крутоголівка та багато інших. Із рідкісних видів птахів слід відмітити лелеку чорного, беркута, сову довгохвосту.

У річці Уж та гірських потоках парку водяться форель та харіус.

Загалом на території парку мешкають 30 видів тварин, занесених до Червоної книги України, 12 видів, занесених до Європейського червоного списку та 71 вид, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Територія парку відзначається чарівними ландшафтами, багата на пам'ятки культурної спадщини. Населені пункти розташовані переважно у мальовничих гірських долинах і добре сполучені автошляхами та залізницею. Ці чинники, як і комфортний клімат регіону, а також те, що в багатьох тутешніх селах збереглися традиційний побут, ремесла, звичаї, визначають значний рекреаційно-туристичний потенціал національного парку. Зараз в ньому облаштовані 17 науково-пізнавальних туристичних маршрутів і декілька екологічних стежок.

Межі національного парку об'єднали в одну природоохоронну територію близько 15 природно-заповідних об'єктів, що існували тут до створення парку, а також історико-меморіальний резерват "Черемха" - як спомин про першу світову війну. Велике освітнє значення мають пам'ятки неживої природи парку - останці крейди, нафтоносні жилки, відслонення флішових порід, печера "Княгиня" та ін.

Біля села Княгиня є карстові печери, а також знаходиться місце падіння найбільшого в Європі Княгинянського метеориту. Він впав на Землю у 1866 році, і його уламки зберігаються в музеях Відня, Москви та інших міст. Найбільший уламок вагою 286, 3 кг був знайдений в урочищі "Чорні Млаки", куди прокладений однойменний екологічний маршрут. В селах Стужиця, Кострино, Сіль, Ужок є мінеральні джерела типу "Нафтуся", "Нарзан", "Єсентуки". Загалом тут налічується близько 200 джерел мінеральної води.

Національний парк багатий на архітектурні пам'ятки. Найдавнішими є дерев'яні пам'ятки сакральної архітектури. Тут нараховується 6 старих дерев'яних церков, збудованих у XVII-XVIII ст. у бойківському та лемківському стилях. Варто на власні очі побачити церкву Покрови Пресвятої Богородиці (1645 р.) у с. Кострино, церкву Cв. Івана Предтечі (1679 р.) у с. Сухий, Cв. арх. Михайла (1745 р.) у с. Ужок, Cв. Василя Великого (1703 р.) у с. Сіль, Cв. Миколи Чудотворця (1655 р.) у с. Гусний, Cв. арх. Михайла (близько 1700 р.) у с. Вишка. Цікавою є також церква XVIII ст. у с. Домашино, збудована у стилі закарпатських дерев'яних храмів з елементами бароко.

Ужанський національний природний парк володіє значним рекреаційно-туристичним потенціалом. Його територія ще з початку 20 ст. користувалася популярністю серед мандрівників і природолюбів. Зараз на території парку функціонують дві бази відпочинку, дві гірсько-лижні бази "Щербин" і "Красія" з трьома крісельними підйомниками, санаторій, пансіонат, турбаза, туристичний притулок. Інтенсивно розвивається зелений туризм, ведуться роботи щодо відновлення давніх та організації нових туристичних стежок.

 
load